RIP: як ховають президентів США

Коли у США помирає хтось із державних діячів, аж соромно заходити в Intagram: офіційні акаунти та інформагенції пачками постять кадри з похорону. І наче й палець не піднімається лайкати з етичних міркувань – але, чорт, як же це красиво.

Насправді фотографам не позаздриш. Крім очевидного емоційного напруження, так і уявляємо любовно укладений за півтора століття бріф, не менш товстий, ніж сам регламент церемонії. А, судячи з того, наскільки однакові всі ці прекрасні і сумні фото, свободи діяльності і творчого польоту на таких подіях у фотографів небагато. Спробуй відрізнити фото з похорону Буша від фото з похорону Рейгана – і зрозумієш, про що ми. Але це не заважає нам цінувати стрункість церемонії, композиційну досконалість будівлі Капітолію і розкішне розташування прес-поінтів – чого вартий ракурс з-під купола ротонди.

Але досить лайкати, не знаючи процедури і регламенту. Розповідаємо, як відбувається поховальна церемонія президентів США – і показуємо фото.

Державні похорони у США – це офіційні поховальні ритуали, що проводяться федеральним урядом Сполучених Штатів у столиці країни, місті Вашингтон, округ Колумбія.

Кого вшановують державним похороном?

  • Чинних та колишніх президентів США

  • Обраних президентів США, що не встигли пройти церемонію інаугурації

  • Громадян, що мають особливі заслуги перед США

Похорон 41-го Президента США Джорджа Буша-Старшого, 2018  Photo: M. Scott Mahaskey / Politico

Похорон 41-го Президента США Джорджа Буша-Старшого, 2018

Photo: M. Scott Mahaskey / Politico

Державні похорони дуже детально розписані і регламентовані. Проте загальне планування, а також саме рішення про проведення державного похорону, значною мірою визначаються президентом та його родиною.

Організація державного похорону покладена на командира найстарішого підрозділу Сухопутних Сил США – Третій піхотний полк, утворений ще в роки Громадянської війни і розквартирований поблизу Вашингтона. Неофіційно його називають «Стара гвардія». Номінально його бойове завдання – захист Білого дому і Капітолію від ворога. Проте полк уже давно виконує суто номінальні функції.

Перший державний похорон відбувся у 1841 році на честь Вільяма Генрі Гаррісона – першого президента США, що помер під час перебування на посаді. Досі не існувало регламенту поховання президента США, і організацію похорону Гаррісона доручили бізнесмену Александру Гантеру.

Загальнонаціональна жалоба була запроваджена уже після вбивства 16-го президента США Авраама Лінкольна у 1865 – це стало можливим завдяки появі залізниці і телеграфу. Лінкольн став першим президентом США, похованим у ротонді Капітолію – саме там знято більшість красивих кадрів з похоронів американських державних діячів, на яких ми залипаємо в Інстаграмі.

Похорон сенатора Джона МакКейна, 2018  Photo: Ross D. Franklin / AFP / Getty Images

Похорон сенатора Джона МакКейна, 2018

Photo: Ross D. Franklin / AFP / Getty Images

Першим не-президентом, що здобув право на державний похорон, став Тадеус Стівенс – член Палати представників США від штату Пенсильванія, один із лідерів фракції радикалів у Республіканській партії, послідовний противник рабства та дискримінації афроамериканців. Це відбулося у 1868 році.

У випадку смерті особи, якій належить право на державний похорон, чинний президент США проголошує жалобу. На урядових будівлях, офісах, державних навчальних закладах та військових базах до половини приспускають прапор США. Він має лишатись приспущеним протягом 30 днів з моменту проголошення жалоби. У день похорону федеральні департаменти та агенції мають бути зачинені.

Наступного дня після смерті, якщо вона не припадає на неділю або свято, військові кожні півгодини, від підйому до відбою (у США це більш гнучке поняття, ніж у пострадянських арміях) дають залп на честь покійного. У день церемонії о 12:00 дають урочистий залп із 21 гармати, з однохвилинним інтервалом. Після спускання прапора також дають 50 залпів з 5-секундним інтервалом, що символізують 50 штатів США.

Салют «21 gun» на честь 41-го Президента США Джорджа Буша-старшого  Photo: USA Today

Салют «21 gun» на честь 41-го Президента США Джорджа Буша-старшого

Photo: USA Today

Командувач Генеральним штабом об’єднаних сил столичного округу виконує роль військового супроводу для родини президента – з моменту офіційного оголошення смерті до поховання.

Зазвичай на похороні присутня почесна охорона із 9 осіб, що представляють всі 5 гілок Збройних Сил США. Для урочистих залпів використовують гармати із Президентської салютної батареї 30-го піхотного полку США «Стара гвардія».

Труна з тілом президента, що помирає під час перебування на посаді, як правило, стоїть у Східній кімнаті Білого дому. Тіла колишніх президентів зазвичай перебувають удома або в ухваленій штатом локації, найчастіше Президентській бібліотеці – перед тим, як його відправлять для урочистої церемонії прощання у ротонду Капітолію.

Похорон 29-го Президента США Воррена Гардінга, 1923.  Photo: Wikipedia, United States  Library of Congress 's  Prints

Похорон 29-го Президента США Воррена Гардінга, 1923.

Photo: Wikipedia, United States Library of Congress's Prints

Традиційно жалобна процесія прямує по Пенсильванія-авеню або Конституція-авеню до Капітолію. Її супроводжує громадський ескорт поліції. Труну транспортують на збройному лафеті – але по факту це зарядна скриня, що слугувала засобом доставки боєприпасів для польової артилерії. Ця повозка запряжена 6 кіньми однакового кольору із 3 вершниками. Окремо на коні їде представник «Старої гвардії».

З обох боків покритої прапором труни ідуть по чотири так званих body bearers – «поховальників». Процесія рухається до Капітолію зі швидкістю 3 милі на годину – це близько 4,8 км / год.

Труну з тілом колишнього президента привозять на ріг 16-ї та Конституція-авеню, з виглядом на Південну галявину Білого дому. Жалобна процесія іде по Конституція-авеню. Труну з тілом чинного президента США – до північного портику Білого дому. Процесія в цьому випадку іде по Пенсильванія-авеню.

Процесія з тілом 40-го Президента США Рональда Рейгана на Конституція-авеню, 2004  Photo: Wikipedia

Процесія з тілом 40-го Президента США Рональда Рейгана на Конституція-авеню, 2004

Photo: Wikipedia

Обов’язковим елементом церемонії є прохід коня без вершника, у стремена якого встромлені задом наперед чоботи для верхової їзди. Традиція є відголоском давньоримського звичаю вести за труною покійного полководця його коня. Коні, що беруть участь у церемонії поховання, утримуються на базі полку Форт Маєр у Вірджинії.

Похорон Рональда Рейгана  U.S. Navy photo by Photographer's Mate 2nd Class Aaron Peterson

Похорон Рональда Рейгана

U.S. Navy photo by Photographer's Mate 2nd Class Aaron Peterson

Коли труну заносять у ротонду, її встановлюють на Катафалк Лінкольна. Члени Конгресу віддають шану померлому. Відбувається похвала, благословення, молитви та покладання жалобних вінків. Після цього труна з тілом покійного зазвичай залишається у ротонді не менш ніж на 24 години. Масовий доступ громадськості до тіла для прощання дозволений протягом однієї години.

Зліва направо: кадр з похорону Ліндона Джонсона (1973), два кадри Джорджа Буша-старшого (2018), два кадри з похорону Джона Кеннеді (1963), Джеральда Форда (2006), Двайта Ейзенгауера (1969)

Photo by Frank Wolfe - LBJ, Reuters, Online Photo Archive Search

Похорон Вільяма МакКінлі, 1901

Похорон Вільяма МакКінлі, 1901

Національна поховальна служба традиційно проводиться у Вашингтонському національному соборі у Вашингтоні, штат Каліфорнія – або ж у церкві чи соборі залежно від віросповідання покійного президента.

Похорони президентів США відвідують посадові особи різних країн, голови держав, особи королівської крові, чиновники.

Одразу за родиною померлого сидять посадові особи федерального уряду. Далі – голови іноземних держав, в алфавітному порядку за англомовними назвами країн, які вони представлють. Далі – особи королівської крові. За ними – голови урядів: прем'єр-міністри та прем'єри.

Якщо похоронна служба проводиться у Вашингтонському національному соборі, представники військової верхівки сидять на північному трансепті, члени родини – на південному.

Відразу після завершення служби труна транспортується на місце поховання – зазвичай потягом або літаком. Церемонії від'їзду та прибуття, що проводяться на Об'єднаній базі військово-морського флоту Ендрюса, а також у кінцевому пункті мешкання, зустрічаються з почесними вартами, військовою групою та салютом з 21 гарматою.

До речі, в незалежній Україні президентів ще не ховали. Пора подумати про процедуру і візуальну презентацію.

Фото з урочистої служби. Похорон сенатора США Джона МакКейна, 2018. AP, Getty Images, Washington Post