Від ТЗ до охорони: як зняти президентський форум

Зйомка масштабної події – це хороший тест, який виявляє, команда ви чи малоефективне збіговисько окремих фотографічних одиниць. Наш досвід роботи може допомогти тим, хто збирається взяти цю висоту. Розповідаємо на прикладі зйомки громадянського форуму «Відкритий діалог».

Нема ТЗ – результат хз


Одну і ту подію можна зняти дуже по-різному. Ідеально, коли замовник, виходячи зі своїх пріоритетів, ставить чітке ТЗ. У нашому випадку замовник розраховував, що ми знаємо краще. У нас не було рамок, і детальне ТЗ ми формували собі самі.

Ми поставили себе на місце людини, яка буде займатись публікаціями. Оцінили передвиборну програму, аудиторію, яка приїхала і до якої звертався президент. Відповідно до цього визначили, які кадри потрібні замовнику. Наприклад, більша частина наших кадрів – з людьми, молодшими за 40, інакше був ризик, що візуально подія перетвориться на бабушка-форум. Але ми могли і не вгадати, і бюджет великої події вилетів би в трубу. Тому важливо витиснути із замовника максимум інформації.

 

Фото – Валентин Кузан

Фото – Валентин Кузан

Освоєння локації

 Перед зйомкою великої події дуже бажано прийти на освоєння локації. Краще поближче до події, щоб побачити, як усе виглядатиме, що врахувати, чого бракує.  Варто заздалегідь обговорити з замовником розташування фотозон. Якщо бачиш, що організатори планують обладнати фотозону в закутку, куди ніхто не прийде – внось раціональні пропозиції.

На жаль, через вимоги служби безпеки організатори не могли повідомити точний таймінг і деякі деталі події. Але всю інформацію, яку могли надати – надали. Такий підхід з боку організаторів зустрічається рідше, ніж хотілося б. Тому уточнюй все – адже відповідати за результат зйомки перед замовником тобі.

Ми організували зйомку за схемою 2 + 2 + 1

 Два фотографа – під сценою на крупних планах. Євген Борисовський знімав тільки сцену, Валентин Кузан – сцену і віп-гостей. Один фотограф знімав більш крупні, другий – більш загальні плани. Це потрібно, щоб зафіксувати максимальне різноманіття емоцій і жестів.

Фото – Валентин Кузан

Фото – Валентин Кузан

Під сценою має працювати найбільш нахабний фотограф – у нас із цією роллю прекрасно справляється Євген Борисовський. Він не соромиться повернутися спиною до залу і розпихати новинарів. На таких подіях новинний фотограф – це шакал, він своє відірве і не почухається. Але йому канал зарплату точно дасть, а тобі замовник може і не заплатити, якщо будеш гратись у плюшевого ведмедика. Тому ми запускаємо Женю, який прослизає крізь ряд охоронців будь-якої щільності і тріумфально несеться вперед.

Фото – Євген Борисовський

Фото – Євген Борисовський

Два фотографа працювали по периметру, з двох боків. Перший, Роман Матков, мав зняти прохід президента збоку. Другий, Олександр Роженюк, – з більш високої точки, щоб показати масштаб події.

Фото – Роман Матков

Фото – Роман Матков

Фото – Олександр Роженюк

Фото – Олександр Роженюк

Ще один фотограф знімає найбільш загальні плани на широкий кут. Нам потрібно було зняти загальний план у момент виходу президента, після цього – масштабні загальні плани по периметру, щоб показати максимальну заповненість та освітлення приміщення.

Цей фотограф знімає небагато. По-перше, за відсутності точного таймінгу події він може годину сидіти заради одного кадру. По-друге, обійти Палац спорту через усі кордони охорони займає не менше 30 хвилин. Тому роботу «ширококутника» може взяти на себе той, хто координує та контролює роботу всієї команди, і в нашому випадку це був Григорій Веприк.             

Фото – Григорій Веприк

Фото – Григорій Веприк

Активності

Будь-яка подія – це люди, і знімати їх треба щедрою рукою. Перед нами стояла задача зняти зустріч гостей, роботу на фотозонах і зонах активностей та переміщення в зал.

Залученість – те, що відрізняє пасивну людину, яка стоїть і чекає вказівок, від людини активної, яка виявляє зацікавленість в процесі. На події в 10 тисяч людей однозначно будуть ті, що прийшли за компанію і не розуміють, навіщо. Не треба знімати тих, хто тупо стоїть з сумними фейсами – фокусуйся на залучених в процес. Люди в кадрі мають бути зайняті справою: в’язати одне одному пов’язки, щось обговорювати, взаємодіяти з айдентикою. Необов’язково, щоб усі блаженно усміхались – якщо тільки тобі не пощастило отримати бріф із заповітними словами «Все должны улыбаться».

Фото – Роман Матков

Фото – Роман Матков

Іти туди, де роблять селфі

Рано чи пізно настає мить, коли всі їдять. Але завжди є ті, хто вже поїв і ще не поїв, і кого цікавлять активності. Їх треба виглядати і знімати. Зазвичай організатори облаштовують точки, які збирають людей. На форумі була мапа, на яку треба було клеїти стікер з назвою населеного пункту, з якого ти приїхав. Ця мапа зробила нам прекрасні кадри.

Якщо ти юний, зелений і розгубився – використовуй правило селфі.  Бачиш скупчення людей, які просять одне одного сфотографувати або фігачать селфачі – біжи і знімай.

Фото – Роман Матков

Фото – Роман Матков

Працюй, курво

 Зростання кількості фотографів не означає зростання якості роботи кожного з них. На великій події команда розслабляється і починає знімати менше і гірше, ніж поодинці. «Нас багато, хтось інший це зніме», – думає кожен. Це не означає, що всі ледачі мудаки – так працює психологія.

Два методи протидії: «Ти на цій точці один, без тебе ніяк, хто, як не ти?» і «Ти що, охрінів, ану працюй!». Застосовувати залежно від характеру та агрегатного стану фотографа.

Охорона

Хочеш знімати великі події – вчись розмовляти з охороною. Пам’ятай, навіщо ти прийшов, не бійся підвищувати голос і повторювати десять разів одне й те саме. Бо в охорони з одного боку навушник, а з іншого наказ, і між цим треба якось пробитись.

Ми були офіційними фотографами форуму, але охорона про це забула. Для неї ми були не знати хто, доступ – трохи вищий, ніж у рядового відвідувача. При тому, що за годину до зйомки ми ходили знайомитись з охоронцями і показувати їм фотографів, що працюватимуть біля сцени. В результаті, коли президент вийшов, охорона тупо все забула.

Виникає конфлікт інтересів: замовнику потрібні конкретні кадри, на яких президент іде, обіймається і фотографується з людьми – а охороні плювати на твій статус, домовленості і бейджики. На такі випадки треба мати в команді того, хто розсуне всіх ліктями, вибіжить і зніме. Можна хамським тоном закричати «Прес-служба!». Жаль, але часом це єдине, що спрацьовує.

Ідеальний варіант – це коли організатор, охорона і виконавець проходяться разом, визначають точки роботи і фіксують прізвища фотографів. Всі знають, хто де працює, і нема необхідності 100500 разів проговорювати це з кожним охоронцем. Хочеться вірити, що ми доживемо до впровадження цієї практики в Україні.