Шашлик і діти: як виглядають акаунти світових лідерів
24968384483_0e97cfa60e_k (1).jpg

Буває, дивишся офіційні фото і акаунти політиків, і думаєш – чоорт, ну хто так робить. Буває, дивишся і думаєш – вау, хто так робить? Ми проаналізували, як виглядають сайти і сторінки лідерів 10 країн, і поцікавились, що за люди їх фотографують. Північна Корея досі відповідає на наш запит, арабських шейхів ми любимо лишати на десерт, а у першій частині нашої підбірки – США, Канада, Південна Корея, Австралія і Бразилія.

 

США
Президент Дональд Трамп
 

Бути офіційною фотографкою Білого дому після Піта Соузи – справа невдячна, особливо зважаючи на прискіпливий інтерес з боку медіа. Це українцям переважно начхати, чим відрізняються офіційні світлини Порошенка і Януковича, а американці фото і фотографів перших осіб держави пильнують і жваво обговорюють. Що не полегшує життя офіційній фотографці чинного президента США Шейлі Крейгхед.

 

  AP Photo/Pablo Martinez Monsivais

AP Photo/Pablo Martinez Monsivais

Як іронічно пише видання The Verge, президентство Трампа ненормальне в принципі – і те ж стосується його фотофіксації. Візуальна репрезентація адміністрації Трампа – це крок назад порівняно з його попередником. Більшість фото – від пула фотографів із преси, які подорожують разом із президентом, або зняті на смартфони його командою. Безумні знімки «сфоткай так, типу я веду вантажівку», на диво неформальні кадри зі світовими лідерами – і нічого спільного з інтимною невимушеністю і людяністю фотографій Барака Обами та його родини. До речі, зі зміною президента розділ «Фото» зник із сайту Білого дому в принципі. З платформ для публікації активно використовується Flickr, а от офіційний Facebook- та Instagram-акаунти Трампа і Білого дому виглядають доволі блідо – втім, сторінки самої Шейли Крейгхед теж.

 

Навряд проблема суто у Крейгхед: вона доволі непогано працювала з віце-президентом США Діком Чейні і тодішньою першою леді Лорою Буш, хоч Білий дім тоді публікував зовсім небагато зі знятих нею фото. Здається, що вона не має близького доступу до президентського тіла і знімає переважно з шанобливої відстані. Інколи складається враження, що Трамп її просто ганяє – так, ніби вона не офіційна фотографка Білого дому, а набридлива папарацці. Якщо хтось і має настільки близький доступ, як Піт Соуза до Барака Обами, то це кілька однопартійців, наприклад, радниця Трампа Келліан Конвей, яка постачає прес-секретарці президента сумнівної якості фото, зняті на смартфон. Залишається думати, чи це свідома зміна підходу до документування президентства Трампа, чи просто ніхто в адміністрації цим не заморочується.

Photo by Aude Guerrucci-Pool / Getty Images, Jim Watson / Getty Images, Shealah Craighead


Канада
Прем’єр-міністр Джастін Трюдо
 

От кому пощастило з офіційним фотографом – Адама Скотті називають «секретною зброєю» канадського прем’єра, як свого часу називали фотографа Барака Обами, Піта Соузу. В принципі, Трюдо з його фізичною формою, фотогенічністю і невимушеністю перед камерою робить симпатичними  навіть відверто нудні кадри. Проте Адам Скотті вміє порадувати публіку – а, крім того, його персона теж цікавить медіа і вдало доповнює імідж прем'єра.

 

 

На  фотографіях Скотті політик обіймається з пандами, стоїть у кав’ярні за стійкою з пончиками, спілкується зі слоном та разом із дружиною танцює за лаштунками перед виступом у Торонто. Розвиток соцмереж сприяє: журналісти називають Трюдо «першим  прем’єр-міністром ери Інстаграма», і навіть далекі від політики юзери лайкають канадського прем’єра так, ніби він сам панда.

 

 

Все це було б неможливо без справжньої близькості фотографа до об’єкта зйомки – а, як зізнається Адам Скотті, якщо двері до кабінету закриті, він не мусить питати дозволу. Він виходить з прем’єром на ранкові пробіжки – побігати і зробити пару кадрів. Безперешкодно проходить туди, де журналістів не пускають – наприклад, у Зоопарк Торонто, де і була знята одна з найпопулярніших світлин Трюдо. Зрештою, Джастін Трюдо, старший син колишнього прем’єр-міністра Канади П’єра Трюдо, виріс під спалахами фотокамер і чудово розуміє, навіщо все це потрібно. І більшості політиків та їх офіційних фотографів залишається тихо заздрити і вчитися.


Південна Корея
Президент Мун Че Ін
 

От де обійшлись без зайвих церемоній – є загальний сайт Республіки Корея, на якому розміщена базова інформація: новини, анонси подій, матеріали про культурну спадщину, соціальне й економічне життя та розділ про діяльність уряду країни. Таке враження, що сайт не апгрейдили з моменту появи у 1995 році, зате він доступний дев’ятьма мовами: англійською, китайською, японською, арабською, іспанською, французькою, німецькою, в’єтнамською і російською. З фотографіями перших осіб теж максимально просто: знімки є, видно, що уряд працює, з закордонними колегами комунікує – і прекрасно. Flickr, Facebook та Instagram без особливих чудес, трапляється навіть милота типу квіточок, тістечок і бджілок – видно, щоб уряд виглядав максимально заодно з народом. 

 

 

Сказати щось конкретне щодо знімків Мун Че Іна від офіційних фотографів Кан Мін-Сеока, Кім Сунь-Джу і Йон Хана важко: типові протокольні фото без виразних ознак авторського стилю, що періодично розбавляються менш напряжними знімками – президент на стадіоні, перша леді з дітьми. Правда, приїзд на самміт двох Корей лідера КНДР, Кім Чен Ина, дещо додав жвавості офіційним акаунтам південнокорейського уряду. Може, якби Кореї об’єдналися, офіційним фотографам обох республік жилося б веселіше?

 

Photo by Inter-Korean Summit Press Corps, Kang Min-Seok, Kim Sunjoo, Jeon Han


Бразилія
Президент Мішел Темер
 

Скажемо прямо: це вам не Обама і не Трюдо, і навіть не Трамп. Хоча дещо спільне є – молодша на пару десятків років дружина-колишня модель, яка регулярно і не дуже успішно оживляє нудні фотографії політика. На більшості знімків Мішел Темер виглядає дещо напруженим і зосередженим, ніби намагається загіпнотизувати фотографа або з останніх сил стримує чих. Час від часу трапляються кадри, які мали би бути невимушеними: президент і діти, президент і дівчата з пивом, президент і шашлик.

 

Надати Темеру свіжого вигляду візажистам, фотографам і ретушерам вдається далеко не завжди – а з огляду на поважний 77-річний вік політика, це мало би бути завданням номер один. Коли був опублікований знятий фотографом Орландо Бріто офіційний портрет президента, користувачі соцмереж тут же почали рахувати промахи стиліста і візажиста, що вимагали як мінімум негайного втручання фотошопа. Після цього Темера все-таки відфотошопили, і покращена, дещо зеленувата (видно, під колір національного прапора) версія президента пішла бороздити простори Інтернету.

 

  Photo by Orlando Brito

Photo by Orlando Brito

До речі, сайт фотографа Орландо Бріто – це окрема пісня, погортайте на дозвіллі. Як і офіційна Facebook-сторінка президента Бразилії – відеообкладинка не залишить вас байдужими, але якщо у вас епілепсія, краще не дивіться.

 


Австралія
Прем’єр-міністр Малкольм Тернбулл
 

От у кого абсолютно клієнтоорієнтований підхід до населення: не сайт, а суцільна поштова листівка зі спецефектами, а сам прем’єр ніби промовляє: ну довірся, довірся мені! Добротна Facebook-сторінка без зайвого пафосу, нуднуватий Instagram – а от Instagram офіційного фотографа Малкольма Тернбулла, Салана Хейса, уже набагато цікавіший. Тут немає зірковості Джастіна Трюдо, але фото Хейса спокійні і переконливі: дивишся – і таке враження, що з цим в міру свіжим 63-річним дядьком в окулярах запросто можна подружитись.
 

Скоріш за все, справа в самому Тернбуллі: Хейс не знімає нічого такого, чого нема в акаунтах інших політиків. Неформальні фото з напівформальних зустрічей, як-от з Терезою Мей, ходіння в народ, улюблений жанр офіційних фотографів «міністр робить селфі», кадри з гелікоптера, кадри за робочим столом – ну боже мій, що тут можна придумати нового. Проте часто це кадри, на яких прем’єр підкреслено не домінує – можливо, в цьому секрет. Зрештою, якщо політик має адекватний і щирий вираз обличчя, а фотограф не бездарний, то за контент в принципі можна бути спокійним.

 

Фото Тернбулла цілком можна рекомендувати в якості навчального матеріалу українським політикам, які мають дивовижне вміння виглядати так, ніби щойно проковтнули кактус. А, може, справа в різниці культур, в тому числі культури візуальної. І з обличчями політиків треба працювати довго і наполегливо, як з англійським газоном: просто стрижеш траву – і так 300 років.