«Діти відволікають нас від фігні»: cвяткуємо День батька / by Gregory Vepryk

Діти – це найкращі в світі коучі особистісного розвитку: дорого, ефективно, пожиттєво. Вигідна інвестиція, що не залежить від економічних криз. А ще – складна робота, якої ніхто не вчить, але яка здатна перетворитись на захопливу подорож із тими, кого любиш.

Одним із найважливіших за минулий рік для нас стало партнерство з Фондом народонаселення ООН в Україні (UNFPA): ми фотографували відомих українців з їхніми дітьми в рамках проекту «Тату, почитай мені!», реалізованого разом із #Книголав. Оскільки частина нашої команди – молоді татусі, для нас це не просто цікавий проект, а ще й, як не пафосно звучить, соціальна відповідальність.

Разом із UNFPA ми говоримо про дуже просту і дуже важливу річ: читати дітям книжки – важливо. А ми би додали, що так само важливо грати з дітьми в Lego, стрибати, обійматися, розповідати їм про свою роботу, разом готувати їжу, говорити про все на світі. Бо живе спілкування нічим не можливо замінити. Продуктивно проведений разом час – одна з найбільших цінностей.  

Виховання дітей – це не жіноча справа. І не чоловіча. Це справа тих, хто любить власних дітей. Незалежно від гендеру, кольору шкіри, віросповідання та інших умовностей. Що і демонструють наші герої – телеведучий Олександр Педан, співак Арсен Мірзоян, художник, дизайнер і архітектор Сергій Махно, спортсмен Василь Вірастюк.

Фото: Григорій Веприк, Валентин Кузан, Євген Борисовський

 

У третю неділю червня світ відзначає Міжнародний день батька. І нам дуже хочеться, щоб кожен тато мав час, натхнення, енергію і сміливість бути з власними дітьми.

Перед професійним святом ми змусили ощасливлену дітьми частину нашої команди порефлексувати і розказати, як воно – бути татом. Не знаємо, наскільки репрезентативну вибірку складають ці двоє, але вони кажуть, що це круто.

 

Євген Столітній, фотограф The Gate Agency

Діти: Роман (1 рік)

Моєму синові рік і один місяць. Він ще не розмовляє, тільки показує пальцем і каже «И!» у бік чогось цікавого. І найскладніше у батьківстві для мене зараз – дивитись, як він вчиться ходити і взаємодіє з небезпеками оточуючого світу. Я не знаю, як не порушити цю грань – між його свободою навчатися і моїм досвідом, особливо коли я рятую його від травм.

Ми живемо біля води і маємо можливість спостерігати з вікна за різним водним транспортом. І от я намагаюсь навчити малюка відрізняти яхту від баржі і моторку від байдарки. Це наша улюблена справа – дивитись у вікно, хто раніше помітить човник, корабель, баржу, яхту, катер, теплоход і, звісно, літак. Це хіт. В цій грі він завжди виграє і помічає всі літаки у небі.

Коли ти ріс із батьком і сам виховуєш хлопця, то мимоволі проектуєш власні спогади і стосунки зі своїм татом на дитину. Я користуюся тим, що сам пам’ятаю з дитинства. Це прикольно і багато в чому допомагає. Напевно, тим, хто ріс без тата, доводиться вигадувати все самим.

 

Валентин Кузан, фотограф The Gate Agency

Діти: Максим (8 років), Ніна (6 років), Лука (5 місяців)

Головне – це обмінюватися з дітьми знаннями. Бо ми можемо дати їм якусь інформацію про світ, а вони нам дають розуміння того, чи вона взагалі чогось варта. В моменти кризи, недосипання, перепрацьовування, браку часу просто починаєш розуміти: усе твоє набуте нічого не варте без живого спілкування і щирого обміну своїм часом і емоціями.

Я знаю тільки трьох дітей – своїх, але мені здається, що вони дуже мудрі. Здається, що вони так і прагнуть відволікти нас від фігні. Від убивання часу, надмірного скролінгу у фейсбуці, роботи, не відділеної від відпочинку. Навіть коли діти ще не вміють розмовляти, всією своєю поведінкою вони кажуть: ось я, жива людина, мені потрібна твоя увага. І вони ж праві. З цією штукою – увагою одне до одного – ніщо не зрівняється. Хто з нас після цього крутіший?

Source: https://www.gate.agency/blog-1/daddysday